Типові форми звернень та скарг


Згідно ст.  40 Конституції України, усі  мають  право  направляти  індивідуальні  чи колективні письмові звернення або особисто звертатися  до  органів державної влади, органів місцевого самоврядування та  посадових  і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення  і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.96 р. передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності. Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

У ст.  55 Конституції України записано: кожному гарантується право на оскарження в суді  рішень,  дій чи  бездіяльності  органів  державної  влади,  органів   місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен  має  право  звертатися  за  захистом  своїх  прав   до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних  засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав  і  свобод  до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних  органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Кожен має право будь-якими не забороненими  законом  засобами захищати  свої  права  і  свободи  від  порушень  і   протиправних посягань.

Ви можете скористатися наступними документами:

1. Скарга на постанову судді про застосування адміністративного арешту за злісну непокору вимогам працівника міліції.
2. Скарга на постанову судді про накладення адміністративного стягнення за корупційні діяння.
3. Апеляція на вирок районного суду.
4. Касаційна скарга.
5. Клопотання про перевірку судових рішень у порядку виключного провадження.
6. Зауваження на протокол судового засідання.
7. Заява про перегляд рішення у звязку з нововиявленими обставинами.

 
.........................................................................................................................................................................


Голові Київського міського суду
Оскаржувач: Магомедов Мурад Газанович

(поштовий індекс, адреса)

 

 

СКАРГА*

на постанову судді про застосування адміністративного арешту за злісну непокору вимогам працівника міліції

Постановою судді районного суду (повна назва) від 17 берез­ня 2000 р. до мене на підставі ст. 185 КпАП України застосовано адміністративний арешт строком на 12 діб.

Згідно з постановою судді мене визнано винним у тому, що 16 березня 2000 р. я проявив злісну непокору законному розпо­рядженню працівника міліції під час затримання і доставлення до відділу міліції.

Притягнення мене до адміністративної відповідальності вва­жаю незаконним.

Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним право­порушенням визнається протиправна дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, права і свободи громадян. Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне затримання та пояснень у суді працівників міліції, я був затриманий на вул. Дніпровській з метою перевірки документів. Без заперечень пред'явив працівникам міліції свій паспорт та посвідку на тимча­сове проживання в Україні, дійсну до кінця 2000 р. Проте це їх не задовольнило і я був, із застосуванням сили, доставлений до відділу міліції.

Відмовляючись пройти до відділу міліції, я злісної непокори чи зневаги не допускав, фізичного опору не чинив. Ніяких закон­них підстав затримання та доставлення мене до відділення мілі­ції не було, про що свідчать пояснення свідків Ковача М. С. та Тергадзе Н.

Наведені в постанові судді доводи стосовно дій працівників міліції, що відповідали вимогам закону, не відповідають дійснос­ті і не грунтуються на матеріалах справи. Фактично вони не були викликані необхідністю і виходили за межі їх повноважень, пе­редбачених Законом України "Про міліцію".

На підставі статей 185, 287 і 294 КпАП України —

ПРОШУ:

1.Витребувати з районного суду (повна назва) адміністра­тивну справу № 278-А-00, розглянуту 17 березня 2000 р.

2.Скасувати постанову судді районного суду (назва) від 17 березня 2000 р. та закрити справу за відсутності складу адміністративного правопорушення.

ДОДАТОК:

1.Постанова судді від 17 березня 2000 р.

2.Копія посвідки на тимчасове проживання в Україні.

3.Копія угоди про оренду жилого приміщення.

4.Копія скарги.

 

        _____ (Дата)                                                                                                                                                 ________ (Підпис)

_________________________

* - джерело: Буркацький Л.К. Складання процесуальних документів на захист прав та інтересів громадян: Комент., позовні заяви, заяви, скарги: Навч. посіб. – К.: Хрінком Інтер, 2002. – 288 с.

………………………………………………………………………………….

Голові Полтавського обласного суду

Оскаржувані Миронець Віталій Андрійович

(поштовий індекс, адреса)

 

 

СКАРГА*

на постанову судді про накладення адміністративного стягнення за корупційні дії

З 1992 р. я працював лаборантом районної державної ветери­нарної медичної служби (ДВМС) на ринку "Зодіак" (адреса). Постановою судді (назва районного суду) від 5 грудня 1999 р. на мене накладено штраф у розмірі 350 грн і позбавлено права пра­цювати в державних органах протягом трьох років.

Згідно з постановою судді мене визнано винним на підставі ст. 7 Закону України "Про боротьбу з корупцією" у сприянні ви­дачі продавцям свинини довідок без належної її перевірки, за ви­нагороду — 10 кг м'яса.

Притягнення мене до адміністративної відповідальності за корупційні дії вважаю безпідставним.

Відповідно до вимог Закону України "Про боротьбу з коруп­цією" відповідальність за вчинення корупціиних правопорушень несуть державні службовці, які уповноважені на виконання пев­них державних обов'язків. Згідно із Законом України "Про дер­жавну службу" державним службовцям присвоюється відповід­ний ранг і вони приймають присягу.

Мене як лаборанта ДВМС на посаду державного службовця не приймали, рангу не присвоювали і присягу я не складав. За­значені обставини підтверджуються наказом про прийняття мене на посаду лаборанта та довідками, підписаними керівником ДВМС. Таким чином, я не є суб'єктом корупціиних правопору­шень, передбачених Законом України "Про боротьбу з коруп­цією", і не підлягаю адміністративній відповідальності за такі дії.

Крім цього, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у присутності особи, яка притягається до адмініст­ративної відповідальності (ч. 1 ст. 268 КпАП України). Однак

усупереч вимогам ст. 91 ЦПК України мене своєчасно не пові­домлено про розгляд справи, через що я не зміг з'явитись до су­ду. Повістку одержав у день слухання справи о 17.00, коли вона вже була розглянута, про що свідчить мій підпис на повідомленні та позначка про час його одержання.

Внаслідок несвоєчасного повідомлення про слухання справи суд істотно порушив моє право на захист. Судом також поруше­но ст. 285 КпАП України, за якою копія постанови судді протя­гом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її ви­несено. Мені вона надіслана 23 грудня 1999 р., що підтверджу­ється поштовим штампом на конверті.

На підставі статей 287 і 294 КпАП України, ст. 7 Закону України "Про боротьбу з корупцією" —

ПРОШУ:

1.Витребувати адміністративну справу № 2А/98 із районно­го суду (повна назва).

2.Скасувати постанову судді районного суду (повна назва) від 5 грудня 1999 р. та закрити справу за відсутності складу ад­міністративного правопорушення.

ДОДАТОК:

1. Постанова судді від 5 грудня 1999 р.

2.Наказ про прийняття на посаду лаборанта від 5 квітня 1992 р. № 217.

3.Довідка з місця роботи про неприсвоєння рангу державно­го службовця.

 

4.Повістка суду з позначкою про час її одержання.

5.Копія скарги.

 

_________ (Дата)                                                                                                        _______ (Підпис)



_________________________

* - джерело: Буркацький Л.К. Складання процесуальних документів на захист прав та інтересів громадян: Комент., позовні заяви, заяви, скарги: Навч. посіб. – К.: Хрінком Інтер, 2002. – 288 с.

……………………………………………………………



 

Апеляційний суд міста Києва
 адвоката Василенка Ігоря Петровича,
Печерська колегія адвокатів м. Києва (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2,
контактний телефон — 296-55-63),
захисник підсудного Торопченка Василя Петровича справа № 4/33/05

 

 

Апеляція*

на вирок Дніпровського районного суду м. Києва

Дніпровський районний суд м. Києва вироком від 19 серпня 2003 р. засудив Т. за 1 2 ст. 310 КК на 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 цього Кодексу — на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів 1 остаточно визначено покарання у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскаціє» всього майна.

Згідно з вироком суду, Т. визнано винним і засуджено зате, що він у 2001 р. на власній земельній ділянці незаконно посіяв і виростив з метою збуту снотворний мак, цього ж року повторно незаконно виготовив і зберігав із зазначеною метою наркотичний засіб — макову солому — у великих розмірах, який збув К.

Постановлений судом вирок підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Так, згідно зі ст. 87і КПК, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючої апаратури чи інших технічних засобів у суді першої інстанції при розгляді кримі­нальної справи по суті здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду або за ініціативою суду. За змістом зазначеної норми клопотання про повне фіксування судового процесу може стосуватись як усього цього процесу, так і окремих процесуальних дій, і може бути заявлене учасником (або учасниками) судового розгляду на будь-якій його стадії, аж до виходу суду до нарадчої кімнати для постановлення судового рішення.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений 23 червня 2003 р. звернувся до суду із заявою про повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючої апарату­ри. Згідно з протоколом судового засідання, суд задовольнив клопотання Т, але оголо­сив перерву в судовому засіданні і після її закінчення, не фіксуючи судового процесу за допомогою технічних засобів, закінчив розгляд справи та постановив щодо Т. вирок.

(Т.2 а.с. 20-22, а.с. 78-80)

Таким чином, суд порушив вимоги ст. 87і КПК, що, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 370 цього Кодексу, є підставою для скасування вироку і направлення справи на новий судо­вий розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК однією з підстав скасування або зміни виро­ку є істотне порушення кримінально-процесуального закону. У п. 10 ч. 2 ст. 370 цього Кодексу зазначено, що вирок суду в будь-якому разі належить скасувати, якщо перебіг судового процесу у передбачених кримінально-процесуальним законом випадках не фіксувався за допомогою технічних засобів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 87і, п. 10 ч.2 ст. ст. ст. 370, 347, 348, 374 КПК України,

просимо:

Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 19 серпня 2003 р. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Додаток:

1. Дві копії апеляції.

 

_________ (Дата)                                                                                                                                               ________ (Підпис)

___________________

 

* - джерело: Зейкан Я.П. Право на захист у кримінальному процесі. Науково-практичний посібник із зразками процесуальних документів. – К.: Юридична практика, 2007. – 368 с.

 

…………………………………………………………………….

До Верховного Суду України

Судова палата в кримінальних справах

адвоката

Петренка Віктора Павловича

Н-ське адвокатське об'єднання

(01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2,

контактний телефон — 200-00-00),

захисника

підсудного П.

Справа № 000/0000

 

 

Касаційна скарга*

на вирок Судової палати в кримінальних справах

 Апеляційного суду Закарпатської області від 15 травня 2002р.

Вироком колегії суддів Судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 15 травня 2002 р. П.,К. 3. засуджено за розбійні напади, вчи­нені у складі банди, умисне вбивство за обтяжуючих обставин та інші злочини. При судовому розгляді справи суд допустив істотне порушення конституційних га­рантій підсудного П. та вимог кримінально-процесуального закону. Так, відповідно до ст. 87і КПК, повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючої апаратури чи інших технічних засобів здійснюється на вимогу хоча б одного учасника розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Під час розгляду справи П. звернувся з таким клопотанням. Однак суд не задо­вольнив його, мотивуючи це тим, що фіксування судового процесу з використанням відеотехніки законом не передбачено і що це клопотання заявлено наприкінці судового слідства. Наявна ж звукозаписуюча апаратура в даний час у суді не працює.

Таке не відповідає дійсності. Так, цього ж дня, за участю одного з адвокатів, що брав участь у даній справі, відбулося засідання по іншій справі, де клопотання про звукозапис суддя М. задовольнив, і звукозапис був проведений у судовому засіданні. Отже суд, заяв­ляючи, що техніка звукозапису не працює, заявляв неправду, що недопустимо для суду.

Рішення суду про відмову у проведенні запису є незаконним, оскільки суперечить вимогам ст. 87і КПК і порушує одну з основних засад судочинства, перелічених у ст. 129 Конституції України. Не може бути підставою для відмови і те, що клопотання про фіксування судового процесу було заявлено підсудним не із самого початку слухання справи, а в стадії судо­вого слідства. Адже чинним законодавством не встановлено винятків із вимог названої правової норми, які були б пов'язані з певною стадією судового процесу, починаючи з якої такі клопотання могли б не задовольнятися судом. Безпідставними є й доводи суду про те, що фіксування судового процесу з вико­ристанням відеотехніки законом не передбачено. Згідно зі ст. 87і КПК, таке фіксування здійснюється за допомогою звукозаписуючої апаратури чи інших технічних засобів, а П. просив це зробити за допомогою аудіо- чи відео-записуючої апаратури.

Розглянувши справу без фіксування судового процесу технічними засобами, яке було обов'язковим, суд допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуально­го закону, що, відповідно до п. 10 ст. 370 КПК, тягне скасування вироку та повернення справи на новий розгляд судом першої інстанції. Ці та інші обставини порушення закону випливають із змісту вироку, протоколу судового засідання, а також письмового пояснення адвоката Сита, засвідченої ним копії клопотання про звукозапис у справі, яка слухалась у тому ж суді і в той же день, у якій клопотання про звукозапис було задоволено. Клопотання про приєднання цих додатко­вих матеріалів додається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 48,87і,393,395,396, 398 КПК України, п. 7 ст. 29 Конституції України,

прошу:

 

Касаційну скаргу задовольнити. Вирок Судової палати в кримінальних справах Апе­ляційного суду Закарпатської області від 15 травня 2002 р. скасувати, справу направити на новий розгляд.

Додаток: Ордер, копія касаційної скарги, клопотання, письмове пояснення адвока­та С, засвідчена копія клопотання адвоката С. про звукозапис у справі.

_________ (Дата)                                                                                                                                             ________ (Підпис)

___________________

 * - джерело: Зейкан Я.П. Право на захист у кримінальному процесі. Науково-практичний посібник із зразками процесуальних документів. – К.: Юридична практика, 2007. – 368 с.

………………………………………………

Верховний Суд України

Адвоката Харитоненко О. Г. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1 467 від 15.06.2000 р.),
Адвокатське об'єднання «Юрист» (поштовий індекс, адреса, телефон) по справі № 2-36/02
за обвинуваченням за ч. 1 ст. 121 КК України Здоренка Миколи Івановича

КЛОПОТАННЯ*

 про перевірку судових рішень в порядку виключного провадження

 

17 березня 2003 р. Дарницьким районним судом м. Києва було визнано винним гр. Здоренка М. І., 1983 р.н., у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та було при­значено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. 15 лип­ня 2003 р. ухвалою Апеляційного суду м. Києва була частково задоволена наша апеляційна скарга на зазначений вирок суду та пом'якшена міра покарання до 3 років позбавлення волі.

Вважаємо, що судові рішення, прийняті судом першої та апеляційної інстанцій, є незаконними та необгрунтованими в зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону, що істотно вплинуло на результати розглянутої кримінальної справи.

Як було встановлено на досудовому слідстві та під час су­дового розгляду кримінальної справи, 11.11.2002 р. об 11-й го­дині вечора мій підзахисний гр. Здоренко М. І разом із 10-річним знайомим хлопцем Мищенко Р. В. йшов додому по вул. Петровській в м. Києві. Назустріч їм рухались двоє підліт­ків, Лопушко С. В. (1986 р.н.) та Римський А. О. (1987 р.н.). Гр. Римський А. О. зупинив гр. Здоренка М. І. та почав вима­гати в нього гроші, а гр. Лопушко С. В., знайшовши в кущах обрізок залізної труби, почав ним розмахувати, погрожуючи вдарити неповнолітнього Мищенка Р. В. Гр. Здоренко М. І., здійснюючи дії, спрямовані на захист неповнолітньої дитини, яка знаходилась під його наглядом, відштовхнув гр. Римсько­го А. О. та, вихопивши з рук гр. Лопушка С. В. обрізок заліз­ної труби, вдарив нею один раз гр. Лопушка С. В. по голові, чим завдав останньому тяжкі тілесні пошкодження, що вияви­лись у струсі мозку.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, тре­ба звернути увагу на такі обставини, які свідчать про відсу­тність у гр. Здоренка М. І. умислу на заподіяння тяжких тілес­них пошкоджень та перебування його в стані необхідної обо­рони.

1.   Ініціаторами протиправних дій виступили потерпілі гр.гр. Римський А. О. та Лопушко С. В. Цей факт підтверджу­ється свідченнями всіх учасників подій.

2.   Гр. Здоренко М. І., відчуваючи відповідальність за життя та здоров'я неповнолітнього Мищенка Р. В., в ситуації небез­пеки, створеній протиправними зухвалими діями нападників, був змушений до здійснення законного опору їх діям.

3.   Знаряддя злочину, а саме обрізок залізної труби, був знайдений та застосований самим гр. Лопушком С. В. Це під­тверджується наявними в справі доказами: свідченнями Здо­ренка М. І., Мищенка Р. В., висновком дактилоскопічної екс­пертизи.

4. Опір, який здійснив гр. Здоренко М. І. протиправним діям гр.гр. Римського А. О. та Лопушка С. В., відповідав харак­теру небезпеки, що загрожувала йому та дорученій йому ди­тині. Крім того, треба співвіднести реальну розстановку сил при вказаних обставинах. Адже, незважаючи на те, що гр. Здоренко М. І. старший за потерпілих на 3 роки, фізично по­терпілі мають атлетичний тип будови тіла, в той час, як засу­джений є фізично слабкою людиною. Треба також враховува­ти, що нападаючих було двоє, а гр. Здоренко М. І., не маючи можливості розраховувати на допомогу 10-річної дитини, за­лишився один.

Таким чином, вважаємо, що судовими інстанціями помил­ково були кваліфіковані дії гр. Здоренка М. І. за ч. 1 ст. 121 КК України, та безпідставно не була застосована ст. 36 КК України. Тяжкі тілесні пошкодження, завдані гр. Здорен-ком М. І. гр. Лопушку С. В., були здійснені в стані необхідної оборони без перевищення її меж. Тож за таких умов дії гр. Здоренка М. І. не можуть бути визнані злочинними.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 400-4, 400-7, 400-9, 400-10 КПК України,

ПРОШУ:

1.    Прийняти до перегляду в порядку виключного провадження вирок Дарницького районного суду м. Києва від 17.03.2003 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15.07.2003 р. що­до гр. Здоренка М. І.

2.    Закрити кримінальну справу за обвинуваченням гр. Здорен­ка М. І. за ч. 1 ст. 121 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Додатки:

1)    Копія вироку від 17.03.2003 р.

2)    Копія ухвали від 15.07.2003 р.

3)    Копія ордеру на ведення справи.

 

     _____ (дата)                                                                                                                                             ________ (підпис)

____________________________________

 

*- джерело: Бірюкова А.М., Грек Б.М., Куринська С.О., Яновські О.Г. Зразки процесуальних документів: Посібник. – К.: Прецедент, 2006. – 176 с.

 

.................................................................................

 

Печерський районний суд м. Києва

 Захисника М. О. Н. (ордер у справі)

ЗАУВАЖЕННЯ*

 на протокол судового засідання

Ознайомившись з протоколом судового засідання по роз­гляду кримінальної справи по обвинуваченню К. О. П. у вчи­ненні злочину, передбаченого ч. З ст. 206 КК України (в ре­дакції 1960 р.), вважаю за необхідне подати на нього письмові зауваження, а саме:

1.        Неповними у протоколі судового засідання на а. с. 121 є показання свідка С. О. П., які записані так: «розпиваючи спиртні напої в барі з друзями, К. О. П. зробив один постріл у стелю». Насправді свідок С. О. П. ще додав, «інших відвідувачів у барі в цей час не було».

2.        Неправильним на а. с. 240 є запис, в якому показання свідка Б. К. С. відтворені так: «Після закінчення дискотеки я
чула постріли з танцювального майданчика». Насправді свідок Б. К. С. показала: «Після закінчення дис­котеки я чула постріли з боку бара».

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 48, 88 КПК України,

ПРОШУ:

1.       Задовольнити зауваження на протокол судового засідання по розгляду кримінальної справи по обвинуваченню К. О. П. у скоєнні злочину, передбаченого ч. З ст. 206 КК України (в редакції 1960 р.).

 

_____ (дата)                                                                            ________ (підпис)

____________________________________

 

*- джерело: Бірюкова А.М., Грек Б.М., Куринська С.О., Яновські О.Г. Зразки процесуальних документів: Посібник. – К.: Прецедент, 2006. – 176 с.

 

……………………………………………………………………


 

До Солом 'янського районного суду м. Києва

Заявник: Качко Інна Сергіївна (поштовий індекс, адреса, телефон)

в справі за позовом Семенко Катерини Савівни (поштовий індекс, адреса, телефон) до Качко Інни Сергіївни

про визнання права власності на майно

в порядку спадкування і витребування майна

ЗАЯВА*

про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами

Зазначеним рішенням позов Семенко К. С. до мене задоволено.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що Бережна Ксенія Гаврилівна, яка померла 20.01.2003 р., є матір'ю Семенко К. С. і остання є єдиною спадкоємицею, оскільки документа про мої родинні стосунки з померлою не було.

Вже після набрання рішенням суду чинності 06.06.2005 р. сестра покійної, яка проживає в Австралії, надіслала мені до­кумент про моє удочеріння подружжям Бережних, в якому во­ни зазначені моїми батьками.

Отже, цей документ дає мені право на спадкування майна після смерті Бережної К. Г., але я про його наявність не знала, тому що була немовлям, коли відбулося удочеріння, а пізніше мені про це ніхто не сказав, я просто жила в сім'ї, як рідна дитина і сумнівів з цього приводу не виникало.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 361-364 ЦПК України,

ПРОШУ:

Переглянути у зв'язку з нововиявленими обставинами рішен­ня Солом'янського районного суду м. Києва від 18 січня 2005 р., скасувати його і призначити справу до нового розгляду.

Додатки:

1)    Копія заяви для позивачки.

2)    Ксерокопія документа про удочеріння.

 

_____ (дата)                                                                                                                               ________ (підпис)

 

____________________________________

*- джерело: Бірюкова А.М., Грек Б.М., Куринська С.О., Яновські О.Г. Зразки процесуальних документів: Посібник. – К.: Прецедент, 2006. – 176 с.

 

……………………………………………………………..